Війна. Це не просто слово… Це страх, біль, смерть, ненависть. Поряд з тим – героїзм, патріотизм та любов до близьких.
З початком війни ми швидко подорослішали та зрозуміли, наскільки сильні. Об’єдналися, як ніколи раніше, тому кожен став працювати на своєму фронті. Після страшних тижнів боїв у нашому місті, поборовши страх, стала думати про те, чим я, чотирнадцятирічна дівчинка, зможу допомогти нашим воїнам.
Все почалося з одного малюнка. Якось мама побачила у фейсбуці, що у волонтера з нашого міста Порохні Геннадія проходять благодійні аукціони. На них можна продати власноруч виконані вироби чи картини, а гроші спрямувати в фонд Сергія Притули. Зустрітися з Сергієм Притулою була моя мрія, яка здавалась мені нездійсненною.
У мене був малюнок, присвячений перемогам наших воїнів, який я виконала
на один із мистецьких онлайн-конкурсів. Я вирішила оформити його рамкою та
виставити на аукціоні. Щастю не було меж, коли мій малюнок купили. За роботу
ми отримали 500 грн, небагато, але я була щаслива, що мою творчість оцінили.
Гроші й картину передали в фонд Сергія Притули, бо людина, яка її купила,
так забажала. Я не могла навіть уявити те, що сам Сергій Притула триматиме в
руках мій малюнок. Не уявляєте, яка я була щаслива, як надихнулася цією
подією.
Як виявилося це був лише початок…