Все почалося з того, що моя мама помітила публікацію у фейсбуці, де було зображено Сергія Притулу, який тримав у руках малюнок моєї однокласниці Яни Мірошник.
Ми з мамою поспілкувалися і вирішили, що я також можу взяти участь у благодійних творчих акціях чи заходах. Одразу ж у мене з’явилася мотивація, ідеї, щодо мого майбутнього малюнку. Я також сподівалася, що мою творчу роботу хтось купить, гроші підуть на допомогу ЗСУ, а я теж зможу таким чином допомогти нашим воїнам у цей складний час.
І вже перша моя робота відправилась у подорож до Сергія Притули! Це було так неочікувано, я була в захваті! Не могла повірити, що картина потрапила у цей фонд!
Після цього мені запропонували підготувати ще одну картину і виконати додаткову творчу роботу — розписати тубус. Звісно ж, я не відмовилася від цієї пропозиції, бо розмальовувати тубус – це для мене щось новеньке!
Минуло декілька тижнів. Я нарешті закінчила розпис тубуса, який прикрасив би куточок будь-якого музею, виставкової зали чи кав’ярні 🙂 !
І вже наступного дня, о 5-ій ранку, я з іншими мандрівниками у маленькому бусі рушили в Київ, тобто до того самого благодійного фонду. Таким чином, мені дали змогу особисто передати тубус Притулі.
Поїздка була дуже хвилююча, тому що це була моя перша подорож до Києва і перша зустріч з такою відомою у всьому світі людиною! Проїжджаючи центром Києва, я на власні очі побачила майдан Незалежності, Золоті Ворота, собор Святої Софії й навіть розбиту російську техніку.
Незабаром ми приїхали до приміщення благодійного фонду. Вже там я (і не тільки я) зустріла Сергія Притулу. Мені важко було усвідомити те, що саме я стою зараз перед ним. Я ледве стримувала свої радісні емоції!
На жаль, він спілкувався з нами недовго, бо у нього буда поважна зустріч з кореспондентами. Проте, була дуже цікава екскурсія, яку провела працівниця фонду. Вона дуже емоційно й захоплююче розповіла, як працює фонд. А саме в цей день прибули 330 дронів, які я теж бачила на власні очі. У цьому фонді були окремі кімнати, де чекали відправки до наших захисників дрони, безпілотники, тепловізори, інша різноманітна техніка та аптечки. Там навіть зберігаються листи від наших захисників, що найбільше зворушило моє серце. Потім я знову побачила розбиту російську техніку…
А наприкінці відвідин фонду я все ж таки встигла зробити фотознімки разом з Притулою!
Для мене цей день був дуже позитивним, я отримала багато чудових емоцій, яких мені так не вистачало весь цей рік повномасштабного вторгнення і яких я ніколи не забуду.
Сподіваюся, що моя творча робота допоможе нашим ЗСУ – буде гарно оцінена на аукціонах і потрапить у надійні руки.
Виборюємо Перемогу разом!
